При́снути, ну, неш, гл. 1) Брызнуть. Повновида, краска з лиця як не присне. Г. Барв. 102. Треба набрати у рот води та й приснути нею проти сонця. Ком. I. 2) Фыркнуть. Захлинувся, чхнув і приснув. Г.-Арт. (О. 1861. III. 106). 3) Прыснуть, вырваться, выскочить, вылетѣть. Як схоче скочить, то аж в землю присідає, та й присне разом відтіля. Греб. 395. Стрепет приснув над кущами. Щог. В. 53. Присне сніг із під копит. Щог. Сл. 7. Приснули на синім морі скалки. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). З печі, з горючого дерева, присне вуголь і вискочить аж насеред хати. ЕЗ. V. 191.
