Пристава́ти, таю́, є́ш, сов. в. приста́ти, та́ну, неш, гл. 1) Приставать, пристать, причалить. АД. I. 209. МВ. I. 138. 2) Присоединяться, присоединиться; пристать. Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Стор. МПр. 114. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. Мет. 59. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Ном. № 5988. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. Грин. II. 12. Приста́ти у при́йми. См. Прийми. 3) Приставать, пристать, прилипнуть. Багатий брат вимазав у середині кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. Грин. I. 180. 4) Быть къ лицу, идти; подходить. Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Це ж тобі, Марусю, не сподоба, — не пристав чепець до лоба. Мет. 209. Ні до кого не пристає так ота приповість…, як до подолян. Св. Л. 201. 5) Быть пригоднымъ. Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. Лебед. у. 6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ. Моєму миленькому волики пристали. Чуб. V. 403. Ой став коник приставати. Мет. 74. 7) Соглашаться, согласиться. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Грин. III. 614. Ні, я на такий суд не пристану! Довго пані-матка не приставала віддати Масю в науку. Св. Л. 53. 8) Пристає́, приста́ло серце до… Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Мет. 6. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67. 9) Останавливаться, остановиться. Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає. Гн. II. 28.
