пробувати

пробувати

Пробува́ти, ва́ю, єш, гл. Быть, находиться, пребывать, жить. Бо як тяжко на безвідді рибі пробувати, так тяжко на чужині безрідному пробувати. Мет. 349.

Про́бувати, бую, єш, гл. Пробовать, испытывать. Не треба пробувати Бога. Гн. I. 83. Він же тебе цілує, він тебе милує! а він твого дівоцького розуму пробує. Мет. 41.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924