Прокляття матері
Раз за верстаком сиділа ткаля і впустила човник. Впустила та й каже:
— Підніми, синку, човник!
Хлопчику було п'ять років, не послухав він або не почув матері і поліз на піч граться. Давай його мати клясти... Вибіг той хлопчик із хати та й нема, й нема його додому. Шукала мати день, шукала два, шукала три — нема! Вона — до попа.
— Іди,— каже, — хоч край світа: найдеш.
Ходила вона, ходила — нема. Пішла до монахів.
— Іди,— кажуть, — хоч край світа: найдеш.
Іде вона та й іде. Дійшла на край світа. Дивиться — високий димар, а над ним висить хлопчик догори ногами. Вона й питає в людей:
— Чия то дитина?
— Була,— кажуть, — у цього хлопця мати-ткаля. Вона його прокляла, і буде дитина мучиться ні за що, поки не уздрить матір.
Ударила мати себе в груди і пішла крізь землю, а хлопчик упав у димар. Таких матерів, кажуть, і Господь не приймає...
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |
Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:
- вираження народної творчості (фольклор);
- акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).
