Надїя.
Не зітхай так безнадїйно,
Скорбних уст не замикай,
Рук не складуй ще подвійно,
З лану битви не тїкай.
Глянь на луг — не вся травиця
Ще потоптана у-прах;
Глянь на люди — чесні лиця
Ще не всї обвіяв страх.
Ще великі перепони
Злу поставлено кругом,
Не безкарно рвуть ся стони
Під ворожим батогом.
Встануть мученики-браття,
Встануть сестри як живі…
За годиною прокляття,
Мук, кайданів та крові,
Зрадно купленої слави, —
Панство волї йде у слїд,
І на чолї миросправи
Власно з'явить ся нарід!
|
