Пролїсок/Сучасникові
| ◀ Тяжкий завіт | Пролїсок Сучасникові |
До Галичан ▶ |
|
Сучасникові.
Оце дивлюсь безрадісно на тебе,
Загляну в душу змучену твою, —
І несподївано самого себе
В тобі, мій брате, пізнаю!
Ще з пілюшок здобувся ти отрути,
Не бачив навіть радощів життя, —
А вже воно на тебе вспіло тхнути
Диханням смертного пиття!
І підеш ти гірким шляхом недуги,
У темряві шукаючи зорі,
Конаючи з невимовної туги,
Довіковічним бранцем прі!
Дізнаєшся в кайданах самотини,
У тридцять лїт — знесилений дїдусь,
Гадавши нишком: кращої години
Я в мирі ледве чи діждусь…
Та вірую, що хрест мій не безплодний,
Що хрест отой —— бездольний люд спасе,
Запинить певно стогін всенародний,
Вітчинї щастя принесе!