Проростень/Мене хвилює синій обрій
| ◀ Горять священні орифлами | Проростень Мене хвилює синій обрій |
Долі своєї я не кляну ▶ |
|
Мене хвилює синій обрій
і вітер весняний, рвачкий,
що всі думки мої недобрі
розмає, як пухкі хмарки.
І синявою молодою
сповняються ущерть душа…
Он журавлі по-над грядою
назустріч з вирію спішать.
Не треба дум, вагань не треба:
трудний до сонця переліт, —
та в голих, у безлистих вербах
вже грає вітер на весь світ!
1925