простець

простець

Просте́ць, ця́, м. Прямое направленіе. Верне і соб, і цабе, а простець і мине. Полт.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924