прочанин
| прочанин |
|
|
Проча́нин, на, м. Богомолецъ; странникъ. Куди, прочане, ви йдете? Котл. Ен. I. 16. Над вечір увійшли ми в село, і розбрелись прочане улицями. МВ. I. 17.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924