прошпетитися

прошпетитися

Прошпе́титися, чуся, тишся, гл. Провиниться. Ном. № 3599. Його наставили сюди на службу, бо там він прошпетився. То сірома темна: винники, дейнеки, прошпетившись, утікають у степи далекі. К. Досв. 24.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924