проща
| проща |
|
|
Про́ща, щі, ж. 1) Прощеніе, отпущеніе грѣховъ. Шух. I. 38. За бідного прощу будеш мати. Каменец. у. 2) Богомолье. Шевч. 79. На прощу ходили, у Києві були, каже. МВ. I. Їхали з усею сем'єю на прощу до якого манастиря да молились Богу. К. ЧР. 51.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924