Не вказано джерела цього літературного твору чи документу. Будь ласка, подивіться на сторінку обговорення документу, можливо, там вказано якісь деталі щодо верифікації. Під «джерелом» мається на увазі місце, де інші користувачі можуть знайти копію цієї роботи. В ідеалі це мала б бути сканована копія оригіналу, завантажена на Вікісховище і вичитана. Якщо ні, вкажіть URL; якщо він недоступний, будь ласка, поясніть на сторінці обговорення.
Молотив один господар. Як змолотив, розпочав віяти зерно і ані, дай Боже, звіяти; він собі стане на тім боці, і вітер також по тім боці дує; він стане на другім боці, і вітер по другім боці дує; так йому все помішав, що не міг cі ради дати. Відтак розсердився, схопив ніж і верг ним, а ніж десь ізчез. Від той хвилі вже тому ґазді вітер не перешкоджав, але вже му ся нич не вело. Іде той господар раз в дорогу, приходить до одного села, там ся лише в єдиній хаті ще світить, а в тій хаті мешкав той вітер, що за ним тот ножем верг, і тот ніж єму ся в литку зап’яв, а тот вітер не міг його собі вийняти. Приходить той господар до тої хати і проситься на ніч, а тот йому відповідає: «Як же я тебе маю на ніч прийняти, коли мені ти ніж у литку вп’яв». І не хотів його прийняти доти до себе на ніч, доки йому не вийняв того ножа з-за литки.
