Про котика і півника

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про котика і півника
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI


Жили-були на світі чоловік і жінка, і був у них кіт Мурко. Як став старий-старий, що вже тяжко мишей ловив, дід узяв котика, поніс далеко-далеко в хащу і пустив його. Що було там робити котикові? Він учинив собі хатку, залишився там і живе.

Небагато минуло часу, як прийшов туди півник і попросився до котика в хатку. Кіт зрадів, щиро прийняв його і говорить:

 — Будемо два друзі, хоч нам не буде нудно. Рано збирається котик іти на здобич, принести дещо їсти, а півникові наказує:

 — Не пускай нікого до хати.

Лиш котик відійшов від хати, а лисичка вже тут і проситься: — Пусти мене, півнику, в хату. А півник каже:

 — Ток, ток, не велів коток.

Лисичка почала його благати, просити, ласкати. Півник відчинив двері. Лисичка схопила його і дала ногам знати. А півник кричить:

 — Котику-братиісу, поможи, несе мене лиса через високі гори, через доли, через ріки.

Почув котик і давай лисичку доганяти. Догнав лисичку і півника відібрав. Приходять вони додому, і котик говорить:

 — Казав я тобі: не пускай нікого. А тепер ще раз тобі нагадую: не пускай до хати нікого, бо я піду ще далі і можу не почути тебе.

Котик зібрався в путь-дорогу. А лисичка знову прийшла і ласкаво просить півника:

 — Пусти мене, півнику, до хати.

Так просила, що й допросила, обманула півника. Півник одчинив двері, пустив її. А вона схопила півника, вергла на плечі і несе. А півник кричить:

 — Котику-братику, поможи мені. Несе мене лиса через гори, ріки і долини.

Кричав, кричав, але котик не почув. Приносить лисичка півника у свій понур, у свою хатинку. А в неї п'ятеро малих лисенят. Занесла вона його туди, а лисенята почали скубти півника то за хвіст, то за крила, уже майже всього обскубали.

Котик прийшов додому і бачить — півника нема. І давай по слідові бігти, скільки лише духу було. Прибіг до лисиччиної ями, вийняв із мішка гуслі (скрипку) і почав гусляти. Стара лисиця почула музику, вийшла з ями, дивиться, хто так гарно грає. А котик стук лисичку та в мішок, і зав'язав її там. Грає далі. Почули малі лисенята музику і почали по одному виходити з ями. А котик усе цап та в мішок. І так усі піймав, склав у мішок, зав'язав добре, узяв палку і давай колотити палкою по мішку. Вишмагав їх так, що більше не будуть чіплятися до півника.

Потім котик узяв півника і поніс додому. Півник сидів на печі. обскубаний і вже нікому двері не відчиняв. І жили вони там дружно та мирно довгі-довгі роки.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).