підцобрити

підцобрити

Підцо́брити, рю, риш, гл. Стибрить, стащить. Нишком… пляшечку оковитої підцобрить. Св. Л. 6.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924