пірнач
| пірнач |
|
|
Пірна́ч, ча́, м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся пе́рами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. К. ЧР. 425. Рейментарський пірнач. К. ЧР. 16.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924