Перейти до вмісту

Рання осінь/Дівчинку здибав колись маленьку

Матеріал з Вікіджерел
Рання осінь
Євген Плужник
Дівчинку здибав колись маленьку
Київ: „Маса“, 1927

Дівчинку здибав колись маленьку
Там, де землю Дніпром розколото:
Вибирала з води у жменьку
Синє золото…

І таке тоді небо було безкрає.
Поможи мені, дядю, трошки!…
…А в самої очей немає, —
Волошки.

Гей, дівчатко! Найкраща з моїх химер!
Чи далося-ж тобі те золото?
…Вже мені не сміятись тепер
По-старому, безглуздо-молодо…