Рання осінь/Річний пісок слідок ноги твоєї

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел

Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще — для мене — не заніс…
Тремтить ріка і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс…

Не заблукають з хуторів лелеки, —
Хіба що вітер хмари нажене…
О, друже мій єдиний, а далекий,
Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди
Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе…

Немов ласкаві вересневі феї
Спинили час, — і всесвіт не тече…
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей…


Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий — такий великий,
Що я тобі й сказати-б не зумів!

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Рання_осінь/Річний_пісок_слідок_ноги_твоєї&oldid=609509