редута

редута

Реду́та, ти, ж. Редутъ. Збіглось десятків п'ять гетьманських козаків на Кручену редуту. ЗОЮР. I. 267. Розвалилися редути і рови густою від низів і до вершини вкрилися травою. Щог. Сл. 9.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924