Рейс/Плякат про нового героя

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рейс
Олекса Влизько
Плякат про нового героя
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Плякат про нового героя
(Уривки).
I

Товариші!
Вище здіймайте
не голі плякати корогв!
Товариші!
Труд і винтовку,
та куль
олив’яний
горох!
Міста засипайте
бетоном
(Республіко!—
Грай
і рости!) На ріки—
у шерег— понтони,
на ріки—у шерег—
мости!
Ведіть без вагань,
командарми,

по фронту
склепінь і заліз,
коли
не на бій,
не на бомби,
то лавами—
в соціялізм!
Турбінам наказ:
— Розкувати
Дніпро
зі славутської мли!..
Республік рука—
екскаватор,
трансмісії,
шкиви,
вали!..
Винтовку—
на грані кордонів,
і куль
олив’яний
горохі..
Товариші!—
Вище здіймайте
мозолі,—
не зорі

корогв!
II

Героєм
був
і героєм
будь!—
Хіба вже забув,
як вщерть
і вошами борсалась
наша путь
і вітер нам сіяв
смерть!..
По фабриках
лазив
іржавий струп,
і димом не пахло
з труб.
На кожному дубі
гойдався труп,
на кожному дубі—
труп...
Ти кажеш,
що знову

рожевий плин

а пахучого дме
куща...
Не бійся!
То смертний проходить
тлін
по кублу
нових міщан!
Нехай
з п’єдесталової краси
тебе лорнують
вони.
Вони ж незлобиві
хатянські пси
і зовсім не рвуть
штаниі
Героєм
був
і героем
будь!
Бо ти ж не забув,
як вщерть
і вошами борсалась
наша путь,
і вітер проносив
смерть!..


III

Вицвіли на грудях
лати хрому,
а проте—
весь край
в залізній зміні.
Без гармат,
без бомбового грому
небо покорив
дюралюміній.
На кермі
так само
руки партії...—
Ось нервуеться
країна
пасом,
ось
новий герой
на кращій варті
сарану
з-під хмари
труїть газом.

Збудували

те,
що треба,
грубі
чорних м’язів
незчисленні орди.
Навіть десь
маленький Маріупіль
елеватором новим
гордий...
Голуба Одеса:—
пароплави
вуджать небо, так,
що небу жарко...
..............
І не треба новому герою
легкої слави,
не треба
тріюмфальних
арк!
Чуєте?!


IV

Нові часи,
нові оселі,
а він живе,—
заклавши динаміти
в скелі,—
герой живе!
Не вигадка,
не сон,
не диво,—
герой живе!
У кожному
числі активу—
герой живе!
Республіки буденна
доле—
герой живе!
У чорних антрацитах
штолень—
герой живе!
Біля ґрантів
і біля врубів,—

герой живе!

Поставлено питання
руба:—
герой
живе!!

V

Ти забудь
про загублену кров.
Не дарма
тебе час прополов.
Ось від пороху
в м’язах твоїх
не лишається
сліду
уже!—
Свіжа кров,
свіжий глузд,
свіжий вік—
всю країну
перепереже.
У сукровиці
пружиться час
і чорнозем
за соком гуде,
і найкраще
з найкращого
в нас

до буденної прози

іде.
З нами й наше
геть чисто все.
(О, не тлієм,
не скнієм
в плачах!)
Над шляхами
республік
несем
буйну землю,
як груз
на плечах.
Ми ж хазяї
в своєму краю!
Нам життя—
і сестра
і брат!
Любим сонце,
дівчат,
варстат!
Любим
працю свою!..
Помилки стрічаються?!
Правда!—
Пусте!—
Сонце
і з плямами світить!—
Ростем!!!


VI

Кожний
путящий
ліричний жлоб,
і той
перед нами
знадхненив рильце.
Бо кожному ж
ясно ж,
де сонце ж
зайшло
і де
облетіло
трояндове бильце!
Нова тематика
чорних труб
стає
неоспіваною горою!
Ставим
простого й земного зруб,
бо ми —
нові —

герої!..

Солов’ями
у сині летіть небеса,
осідлавши
мамзель Травіяту.
Тільки
дивіться,
щоб в прозу —
назад
не жбурнув вас
з небес
авіятор!
Всесвіт
у м’язах
навіки загруб,
не бабусиним сном,
не марою!
Ставим
просто
земного зруб,
бо ми —
нові —
герої!..
Лізе
за нами
міщанства гарба,—
скрегоче,
рипить
і рипа,
і щось в ній лопоче:

— „Бе-а-ба

— ба!“ —
Ні м'ясо воно,
ні риба! —
В чеканні нірвани
дивіться на пуп,
обростайте
мумій корою!
Ставим
простого й земного зруб,
бо ми —
нові —
герої!..
Пристосовують Леніна: —
де б там знайти
еклектичне
для тістечок
гасло!—
Набридло ж
без віддиху
з нами іти,
і під тещами —
серце
погасло! —
Вам би
факти життя
обробити в мару б,
в комунізм
голубого покрою! —
Та —

ставим

простого й земного Зруб,
бо ми —
нові —
герої!!!