Рейс/Так воно є
| ◀ Гарматний марш | Рейс Так воно є |
Плякат про нового героя ▶ |
|
Я не істерик, —
не кричу,
що я
тобі
не по плечу! —
До крови
груди надолужу,
та вигукну:
— Здоров, мій друже!
Мені ж
не писано
закон —
мантачитися язиком
над купами
психологічних крошев! —
Бо ти,
життя,
і так
хороше!
Коли я вірю,
що росту,
я бачу —
землю у цвіту!
Коли я знаю,
що живому
майбутнє —
маю аксіому!
Скажу:
— Ось велет вироста! —
і покажу
на Дніпрельстан!
На першу
ліпшу
вену порту,
що б'є
балянсами
експорту.
Скажу:
— Росте соціялізм! —
Дам факт:
статистику заліз!
Скажу:
— Ми сила сил народу,
залізнякового ми роду!
І доведу,
і покажу,
не пальцем витру
по ножу,
а числами подам
окрасу
і велич
Чорного Донбасу!
Отже: —
на пуп —
не закричу, —
що я
тобі —
не по плечу,
життя моє! —
Хоч надолужу
себе,
а зойкну:
— Драстуй!
— Друже!
А тим,
що точать
з-під халяв
ножами
злобу
на поля,
на фабрики
і на заводи, —
їм —
гнів і зненависть
народу! —
Раз
ніж
гострив —
приймай —
розстріл!