Рейс/Так воно є

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рейс (1930
Олекса Влизько
Так воно є
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
ТАК ВОНО Є

Я не істерик, —
не кричу,
що я
тобі
не по плечу! —
До крови
груди надолужу,
та вигукну:
— Здоров, мій друже!

Мені ж
не писано
закон —
мантачитися язиком
над купами
психологічних крошев! —
Бо ти,
життя,
і так
хороше!

Коли я вірю,
що росту,

я бачу —
землю у цвіту!
Коли я знаю,
що живому
майбутнє —
маю аксіому!

Скажу:
— Ось велет вироста! —
і покажу
на Дніпрельстан!
На першу
ліпшу
вену порту,
що б'є
балянсами
експорту.

Скажу:
— Росте соціялізм! —
Дам факт:
статистику заліз!
Скажу:
— Ми сила сил народу,
залізнякового ми роду!

І доведу,
і покажу,
не пальцем витру

по ножу,
а числами подам
окрасу
і велич
Чорного Донбасу!

Отже: —
на пуп —
не закричу, —
що я
тобі —
не по плечу,
життя моє! —
Хоч надолужу
себе,
а зойкну:
— Драстуй!
— Друже!

А тим,
що точать
з-під халяв
ножами
злобу
на поля,
на фабрики
і на заводи, —
їм —
гнів і зненависть
народу! —

Раз
ніж
гострив —
приймай —
розстріл!