Реконструктивна Концепція

Реконструктивна Концепція

Реконструкти́вна конце́пція перехідно́го пері́оду розроблена 1992 року для Української Національної Консервативної партії. Партія подала Концепцію в Адміністрацію Президента України. Згодом вона була оприлюднена у випуску 1(11) «Українського часу» ^[1] І того самого року Концепція надрукована в збірці «Майбутня Україна», яку видали спільно УНКП та Дослідницький Фонд «PAX» ^[2]. Автором Концепції був Григорій Приходько. ^[3]

Преамбула

Розробка цієї Концепції зумовлена пошуком шляхів подолання кризи, яка охопила суспільні взаємини, політичну систему та морально-етичні і правові регуляції в Україні. Концепція спрямована на означення якісно нового стану існування і, отже, потреб суспільства  — як мети перехідного періоду та змісту й послідовності соціальних перетворень в Україні. За глибиною й масштабністю суспільних перетворень Концепція тлумачить перехідний період як національну реконструкцію.

Терміни, які властиві Концепції

Національна реконструкція  — нелінійний, зі складовими національної реставрації, процес глибинної перебудови соціальної структури і суспільних взаємин та регуляцій, який постульований консервативним (в європейському розумінні) зрозумінням індивіда, родини, суспільства і держави та відносин між ними. Метою національної реконструкції є громадянське суспільство і національна держава.

Національна реставрація  — нелінійний, водночас з реформуванням (перебудовою, реконструкцією тощо), процес відродження українського суспільства в його первісних суб’єктах та сучасній об’єктності, похідно  — визначальних функціях та соціальній структурі, який (процес) постульований необхідністю утворення початкових умов подальших сінергетичних процесів в суспільстві. Початкові умови (або базовий рівень реформ) досягаються через:

 — конституювання співставлення первісних суб’єктів з сучасними об’єктами суспільства;

 — подолання завдяки цьому колоніальних норм і стереотипів взаємин та регуляцій  — як основних перешкод соціальному поступові;

 — повернення до сутнісних властивостей суспільства, які були придушені іншорідними культурами в період поневолення.

Національна реставрація має дві складові:

 — відродження української сім’ї та родини в їхніх соціальних функціях та громадській суб’єктності (відродження традиційних форм сім’ї та родини Концепція не передбачає);

 — відтворення соціальної структури, що означає сутнісне і формальне відродження аристократії та інших суспільних станів, прикладом  — реформування військового (інтеграція традиційного козацтва з новітнім офіцерством) та службового станів і тому подібне.

Національна держава  — особливий, створений за ініціативою суспільства через громадян, громади тощо суспільний інститут, що його громадяни та інші складові суспільства наділяють певними, визначеними Конституцію функціями і свободами, які не суперечать традиціям українців. Легітимність верховній владі національної держави надають громадяни.

Громадянин  — правосуб’єктна, матеріально незалежна від державного апарату (оскільки не перебуває на державній службі) особа, яка мешкає в Україні, визнає природній моральний порядок українського суспільства, діє у відповідності з ним і особисто зацікавлена в функціонуванні національної держави та громадянського суспільства у ним встановлених або підтверджених та, похідно, властивих їм функціях.

Властиво державні функції виводяться з українських традицій і з похідної від них моделі громадянського суспільства. До складу властиво державних функцій входять:  — законодавство;  — оборона і безпека держави;  — дипломатія;  — судочинство;  — захист прав і свобод громадянина;  — захист навколишнього середовища;  — грошова емісія;

Властиво суспільні функції  — як і властиво державні, виводяться з українських традицій та похідної від них моделі громадянського суспільства. До складу цих функцій входять:  — економічна;  — патернальна;  — освітня;  — рекреаційна, спортивна й загальної охорони здоров’я;  — ідеологічна й масової інформації;  — морально-етичних регуляцій;  — визначення (та/або) визнання суверена держави, прийняття Конституції;  — контролю над діяльністю державного апарату.

Концепція передбачає комплексність і послідовність реформ:

 — комплексність реформ означає розробку, прийняття і реалізацію таких рішень, які ведуть не тільки до задоволення часткових вимог окремих груп населення чи їхніх асоціацій, але до якісно нового стану потреб суспільства та/або його складових;

 — послідовність реформ означає визнання закономірності і послідовності соціальної еволюції, її причинно-наслідкових та інших зв’язків і розробку, прийняття та реалізацію рішень у відповідності з реально визнаною громадянами послідовністю соціальної еволюції.

Концепція складається з таких розділів: Преамбула. Опис властивостей суспільства. Напрямки реформ. Етапи національної реконструкції. Здобутки і втрати перехідного періоду.

Українська Національна Консервативна партія пропонує Концепцію урядові і партіям як варіант національної концепції суспільного поступу.

Опис властивостей суспільства

Національна реконструкція розпочинається з існуючого стану суспільства, яке сьогодні має такі властивості:

 — суверенітет держави щодо індивіда й суспільства;

 — підлеглість індивіда і суспільства державі;

 — масова неадаптованість індивідів до економічної та політичної свободи;

 — масова байдужість індивідів до освіти, саморозвитку та конкурентоспроможності життя; ворожість до держави і законів;

 — домінування в масовій свідомості кон’юнктурних міркувань над фундаментальними і зовнішніх ознак явищ над їхньою сутністю;

 — спотворена героїка національної історії, коли зрадники і колаборанти сприймаються як герої, а національні герої сприймаються як зрадники і вороги народу;

 — брак в масовій свідомості національних авторитетів;

 — занепад родини і сім’ї, втрата ними громадської та економічної суб’єктності й ослаблення їхньої патернальної функції;

 — нерозвиненість соціальних та громадських структур, втрата національної аристократії, як провідної верстви суспільства, втрата інших активних станів;

 — монополія держави в економіці, домінування державної патерналії та державно-патерналістського світосприйняття;

 — криптократія політичної системи;

 — корпоративність громадських утворень та процесів;

 — диспропорції в промисловості, залежність вітчизняних виробництв від ненадійних зарубіжних баз сировини та енергоносіїв, відсталість технологій, відсталість і нерозвиненість інфраструктури суспільства та його інформаційних і ринкових структур;

 — брак національних політологічних теорій і відсталість зразків національних філософій;

 — брак геополітичної визначеності держави.

Такий стан суспільства не може бути базовим для соціального поступу. Для переходу до громадянського суспільства й національної держави необхідна національна реставрація, дефініція якої подана в Преамбулі. Внаслідок національної реставрації мають відродитися і укріпитися такі властивості суспільства та індивіда:

 — відповідальність індивіда за особисту долю та долю своєї сім’ї;

 — авторитет держави, влади та законів;

 — конкуренція приватних господарів, службовців, інтелектуалів, робітників і митців, психологічна напруга як чинник прогресу суспільства;

 — початкові економічні знання і досвід підприємництва;

 — родинні і сімейні підприємства та ферми; утвердження родинної та громадської патерналії;

 — початково соціалізуюча структура суспільства;

 — становлення партій як громадських структур суспільства, їхня боротьба за свою політичну суб’єктність;

 — зменшення числа державних функцій та зміна змісту соціально-економічних функцій держави; редукція управлінського апарату;

 — вихід вітчизняних виробництв на альтернативні бази сировини та енергоносіїв;

 — геополітична визначеність держави відповідно до політичної волі (на базі світосприйняття) суспільства.

Відроджені властивості суспільства є базовими для наступних перетворень. Суспільство стане громадянським, коли утвердяться і стануть незворотними такі його властивості:

 — індивіди масово стають громадянами;

 —соціальні і громадські структури переважають над корпоративними;

 — домінування приватної власності в різних формах;

 — політичний та ідеологічний плюралізм;  — конституційний лад;  — відкритість політичної системи;

 — суверенітет громадянина й суспільства щодо влади;  — держава як суспільний інститут гарантій прав і свобод громадянина, недоторканість і безпека держави;

 — громадянська ініціатива в прийнятті Конституції та в зміні її тексту; недоторканість тексту Конституції з боку державних органів;

 — громадський контроль над дотриманням владою Конституції.

Суб’єктами громадянського суспільства є громадяни та їхні родини. Громадські структури, в тому числі партії, є структурами волевияву громадян, але вони не є суб’єктами суспільства.

Громадянинові притаманні такі суспільні властивості:

 — зацікавленість у функціонуванні держави та її недоторканості;

 — зацікавленість у функціонуванні структур громадянського суспільства;

 — матеріальна і моральна незалежність від державного апарату;

 — визнання морального порядку українського суспільства та узгодженість з ним своїх дій;

 — особиста відповідальність та обов’язковість;

 — свобода волі, етичність і повага до норм та регуляцій суспільства;

 — повага до закону і правосвідомість;

 — спроможність до конкуренції без державної протекції; зацікавленість в освіті та в саморозвитку; інтелектуальна ініціатива.

Формування правових та морально-етичних засад громадянського суспільства починається з початком національної реконструкції введенням цензів на здобуття статусу громадянина та перекладання на нього відповідальності за власну долю та долю його сім’ї.

Напрямки реформ

З опису стану суспільства витікають два суттєві для Концепції висновки:

 — існуюче суспільство власними силами, без сприяння і допомоги ззовні себе (але не з-за кордону!), неспроможне здійснити національну реконструкцію і перейти до громадянського стану;

 — оскільки нинішня держава, як похідна від існуючого морального стану суспільства, не може безпосередньо ініціювати якісні морально-етичні норми та естетичні вподобання, то їй має бути протягом певного часу відмовлено у праві втручання в духовну сферу, що означає заборону державному апаратові цензурування, заохочення та фінансування мистецтв, релігій та філософій.

Становлення національного духу відбуватиметься довільно поряд з ринковим (або дефінітивно довільним) визначенням цінностей.

Концепція передбачає три ініційовані і стимульовані владою напрямки національної реконструкції: політичний, економічний, соціальний.

Політична реформа

Політична реформа має два аспекти:

 — створення сприятливого для реформ режиму влади;

 — визначення суверена держави, яким, через втрату Нацією монархічної династії, має стати громадянське суспільство, утвердження нового суверена і конституційна реформа.

Реформа влади на початковому етапі національної реконструкції зумовлена такими факторами:

 — нелегітимність Верховної Ради України;

 — неавторитетність Конституції і законів, що прийняті нелегітимним законодавцем;

 — масова зневага до законодавчої і виконавчої влади;

 — опозиційність Верховної Ради України щодо економічних, соціальних та політичних реформ;

 — наявність паралельних органів влади та їхня конфронтація;

 — втрата Верховною Радою України спроможності приймати адекватні реаліям буття суспільства закони, що призводить до по заправної ситуації;

 — брак політичної волі і політичного та режимного захисту уряду в його реформаторських заходах від деструктивних сил суспільства.

Реформа влади має забезпечити:

 — політичну волю у реалізації реформ;

 — ефективність виконавчої влади і її захист;

 — науково-практичну та іншу притаманну українцям підставність та авторитет законодавчих актів;

 — політичну функцію партій;

 — громадський контроль над дотриманням владою прав і свобод людини.

Реформа влади здійснюється в одній з двох можливих ситуацій:

 — з ініціативи Президента України  — за підтримки партіями і з ухвалою Верховної Ради України; по прийнятті рішення про реформу влади Верховна Рада України саморозпускається;

 — з ініціативи Президента України і за узгодженістю з партіями в позаправній ситуації, коли Верховна Рада України втрачає спроможність до законотворчої діяльності або в разі громадянської війни, або в разі спроби державного перевороту чи спроби відокремлення від України деяких регіонів.

Реформа влади передбачає:

 — введення по всій Україні і по всій вертикалі влади президентського (взагалі  — автократичного) правління;

 — утворення постійного, на конкурсній основі, регіонально-галузевого інституту президентських радників;

 — розпуск рад народних депутатів всіх рівнів і перекладання їх повноважень на представників Президента України;

 — перебрання Президентом України законодавчої влади;

 — скликання передконституанти  — Конституційної Асамблеї.

Конституційна Асамблея скликається з рівного числа повноважних представників партій, які офіційно заявляють про свою участь в діяльності Конституційної Асамблеї, діє незалежно від президентської влади і має такі функції:

 — організація і проведення конституційної кампанії;

 — скликання конституанти;

 — авторитетна оцінка рівносильних законові універсалів Президента України.

Авторитетні оцінки універсалам Президента України не мають обов’язкової сили як для органів влади, так і для громадян.

З початком реформ Президент України і Конституційна Асамблея досягають згоди щодо цілей та поетапності національної реконструкції, взаємного визнання прерогатив і невтручання в них та утримання від дій, що обмежують владу Президента України, порушують права і свободи людини та перешкоджають діяльності Конституційної Асамблеї. Їхня згода втілюється в тимчасовому Конституційному Акті, який приймають спільно Президент України і Конституційна Асамблея, і який має силу основного закону до введення в дію національної Конституції.

Неполітичні організації та асоціації громадян не можуть бути учасниками Конституційної Асамблеї, оскільки їхня участь суперечить принципам і функціям громадських структур громадянського суспільства.

Конституційна реформа починається з розгортання конституційної кампанії і закінчується формуванням легітимних органів влади на основі національної Конституції.

Економічна реформа

Економічна реформа передбачає:

 — реформування власності в напрямку домінування приватної;

 — переорієнтацію виробництв з метою їх унезалежнення від ненадійних зарубіжних баз сировини та енергоносіїв;

 — вихід вітчизняних досліджень та освіти на світовий рівень;

 — глибоку технологічну реконструкцію з метою досягнення високої продуктивності праці, конкурентоспроможності вітчизняного товару на світовому ринку, переважання в структурі промисловості та сільського господарства науковомістких, низькозатратних, екологічно чистих безвідходних виробництв;

 — становлення ринкових структур, широкий вихід, переважно інформаційного, товару на світовий ринок;  — становлення інформаційно-ринкового виробництва та реіндустріалізація промисловості;

 — очищення навколишнього середовища та його захист;

 — формування рекреаційних структур, розгортання мережі туризму;

 — реконструкцію і розбудову вітчизняної інфраструктури;

 — вільну конвертованість національної валюти.

Економічна реформа здійснюється за громадсько-урядовими програмами з залученням приватного, акціонерного, державного та іноземного капіталів. Вона узгоджується з соціальною реформою, і здійснюється за умови пріоритету вітчизняного приватного капіталу над іноземним та державним.

Соціальна реформа

Соціальна реформа має метою становлення громадянина з властивостями, що описані в розділі 2 («Опис властивостей суспільства») Концепції, а також відродження і утвердження природно-суспільних та соціальних структур суспільства.

Соціальна реформа заторкує всі сфери буття людини та соціуму: соціальну структуру, родину, господарювання, побут, етику, моральні і правові регуляції, мистецтва, вірування, освіту, здоров’я. Однак, влада може і повинна безпосередньо впливати лише на зміну відносин індивіда і структур суспільства з державою. Влада має відмовитись від впливу на індивіда через мистецтва, ідеології та релігії. Механізмами впливу влади є політичні, інформаційні та економічні. Оскільки спонукою для індивіда до дії є його потреба та потреби його сім’ї, то уряд має перекладати на нього патернальні обов’язки і відповідальність, а разом з тим утворити пільговий режим для родинного та сімейного підприємництва.

Економічне і патернальне відродження сім’ї й родини зумовить відродження соціальної структури суспільства.

Утвердження відповідальності індивіда, разом із зростанням добробуту, становить необхідні умови утвердження правосвідомості та духовної сфери.

Постулат Концепції: «діловою, правосвідомою і моральною особою може бути тільки відповідальна особа».

З початком національної реконструкції уряд припиняє будь-яке втручання в релігії, мистецтва, неурядову масову пропаганду і відмовляється від їх фінансування чи іншого виду підтримки.

Він фінансує очищення і захист навколишнього середовища, початкові й середні загальноосвітні школи та лікарні.

Етапи національної реконструкції

Реформи здійснюються комплексно і поетапно.

Оскільки, за світовим досвідом, прогнози на перспективу, більшу, як п’ять років, є недостовірними, то Концепція конкретизує два етапи, на яких закладаються основи незворотності реконструктивних процесів.

Подальші етапи Концепція окреслює схематично.

Період національної реконструкції має чотири етапи: Передстартовий. Перерозподілу функцій. Конституційної реформи та масованих інвестицій. Посткорпоративний.

На кожному етапі суспільство досягає певних властивостей і закріплює їх, як базові для наступного етапу.

Передстартовий

Цей етап триває три-чотири місяці. До початку радикальних реформ здійснюється реформа вищих ешелонів влади і розпочинається реформа влади у всій державній структурі.

Разом з тим вводиться антикризовий режим, який передбачає відповідальність державних службовців, забороняє страйки та інші форми масового протесту, якщо вони загрожують життю та здоров’ю людей, екологічній безпеці, державній цілісності.

На цьому етапі мають бути прийняті основні реконструктивні акти.

Конституційний Акт. Він встановлює законодавчі і виконавчі прерогативи Президента України, громадські функції Конституційної Асамблеї, порядок дій і ротації державно-галузевих радників, відповідальність вищих посадових осіб держави та порядок заміни їх, антикорупційні заходи, режим влади і порядок введення надзвичайного стану; національні пріоритети та механізми реалізації і захисту їх; визначає властиві державі та суспільству функції; визначає стосунки між Президентом України та Конституційною Асамблеєю; підтверджує обов’язковість міжнародного права в галузі прав і свобод людини; проголошує недоторканість приватної власності; встановлює цензи на здобуття статусу громадянина Української держави і виборчі та соціально-представницькі цензи.

Акт про сім’ю і родину. Цей Акт є одним з основних актів громадянського суспільства. Він визначає взаємини між членами сім’ї та родини і їхні взаємні обов’язки; повертає сім’ї й родині патернальні функції, економічну і громадську суб’єктність.

Акт про спадкоємність. Цей Акт є другим основним актом громадянського суспільства. Він визначає суб’єктів спадкоємництва, сімейно-родинну ієрархію спадкоємців та відносини між ними. Передбачає державне і громадське опікунство над майном, спадкоємці якого відсутні, державне, громадське і родинне опікунство над малолітніми спадкоємцями. Одним з принципових положень Акту є неприпустимість дроблення землі і капіталу при передачі в спадок (можливий - мінорат) та відповідальність спадкоємців за примноження успадкованого капіталу.

Акт про пільговий режим масових видів приватного підприємництва. До масових видів приватного підприємництва належать: сімейне, родинне, індивідуальне, артільне з малим і середнім капіталом. Оскільки з власників цих капіталів в перехідному періоді формуватиметься соціальна структура громадянського суспільства, то уряд має встановити для них пільговий режим підприємництва, що означає, зокрема, встановлення такого рівня неоподаткованого прибутку, який перевищує прибуток від малого капіталу.

Для сімейного і родинного підприємництва передбачається, крім того, пріоритет в приватизації в кредит землі та малих підприємств в позааукціонному продажі на конкурсній основі.

Акт про пріоритет громадян України в економічній діяльності. Цим Актом передбачається встановлення, як національного, пріоритету громадян України перед громадянами інших держав, перед особами без громадянства і перед іноземними та вітчизняними корпораціями в:

 — приватизації землі та державних капіталів;

 — оренді приміщень та інших об’єктів державної і комунальної власності;

 — отриманні кредитів, ліцензій, митних пільг;

 — заснуванні нових підприємств;

 — розміщенні замовлень в державному секторі економіки та державних замовлень у виробництвах;

 — участі у конкурсних програмах уряду.

Особи без громадянства, іноземні громадяни та іноземні компанії не можуть мати пільг в економічній діяльності на теренах України. Вони не можуть брати участь в аукціонах по продажу державного капіталу, коли в цих аукціонах беруть участь громадяни України. Продавати їм державні капітали, здавати в оренду чи концесію ділянки землі і об’єкти в Україні допускається лише тоді, коли вичерпались претензії громадян України на ці капітали та об’єкти. Продаж землі, водного простору та інших природних багатств громадянам інших держав, особам без громадянства та іноземним компаніям не допускається. Виняток становлять іноземні посольства. які можуть придбати ділянки землі для спорудження своїх офісів.

Акт про легалізацію всіх некримінальних видів приватного підприємництва. Цим Актом визнаються законними всі види приватного підприємництва, які, за міжнародним правом, не є кримінальними, і які нині не легалізовані з міркувань державної монополії або з інших нераціональних причин. Разом з легалізацією цих видів підприємництва легалізуються їхні капітали.

Акт про приватизацію землі і державних капіталів. Цим Актом встановлюється, що приватизації підлягає не майно державних підприємств, а державний капітал. Акт скасовує прийняті Верховною Радою України закон і програму приватизації, оскільки вони суперечать законам ринкової економіки, а реалізація їх загрожує дезорганізацією виробництв і поглибленням соціально-економічної кризи. Земля і державний капітал мають переходити у приватну власність тільки через продаж. Акт передбачає такі види приватизації:

1. В кредит на конкурсній основі  — землі для родин.

2. За залишковою вартістю в кредит на конкурсній основі  — малих підприємств для сімей.

3. В кредит на основі інтелектуальної власності  — середніх і великих підприємств.

4. Аукціон  — середніх підприємств і акцій великих підприємств за відсутності претендентів від інтелектуальної власності.

Цим Актом передбачається програма цільової приватизації і виділення для неї необхідної кількості землі та малих підприємств. Цільова приватизація вводиться для розв’язання соціальних проблем офіцерів, які увільнені або підлягають увільненню в запас в зв’язку зі скороченням Збройних Сил України.

Цільова приватизація здійснюється через продаж в кредит на сімейній та родинній основі.

Цей Акт відновлює справедливість щодо репресованих верств українців. Він передбачає повернення маєтностей, які були конфісковані комуністичним режимом, або компенсацію їх. Претендентами на конфісковані маєтності є їхні власники та нащадки власників.

Акт про режим жорсткої економії. З метою заощадження коштів для інвестиційних ресурсів, цим Актом заморожуються пенсії працездатним, піднімається пенсійний вік, скасовуються існуючі соціальні пільги, припиняються дотації на стримування цін, скасовується допомога багатодітним сім’ям та матерям-одиночкам, скасовуються дотації сім’ям на дітей, встановлюється нова верхня межа пенсій, яка не повинна перевищувати дві мінімальні пенсії, припиняються дотації колгоспам, радгоспам та державним підприємствам. Разом з редукцією соціальних пільг і захисту, ліквідовуються відповідні урядові підрозділи.

Акт про упорядкування соціальної політики. Цим Актом визнається реальний стан соціальної та майнової диференціації населення і вводиться ступеневий критерій «соціальний поріг». Соціальне забезпечення в подальшому здійснюється за цим критерієм. Коли доходи в сім’ї на одного члена перевершують цей критерій, сім’я поступово перебирає на себе оплату за навчання своїх членів в початковій і середній школі, за лікування своїх членів, утримання непрацездатних членів сім’ї та винаймання державного і комунального житла за ринковими цінами. Відповідно до цього формується громадянський статус індивіда.

Скасовуються державні стипендії студентам і вводиться оплатне навчання у вищій школі, визнається самоврядування вищої школи і вводиться фінансування її з оплати студентів за навчання та з банківських кредитів, які надаються талановитим студентам з бідних сімей, і які погашаються замовниками молодих фахівців або молодими фахівцями в процесі праці. Припиняється фінансування та дотації виробництвам, спортивним організаціям, громадським організаціям та заходам, а також закладам культури. Припиняється державне і комунальне будівництво житла для всіх категорій населення, крім офіцерів. На період національної реконструкції уряд бере фінансову участь у формуванні громадських пенсійних та страхових товариств, продовжує фінансувати національні парки, заповідники, національні музеї й національні архіви.

Вводиться програмове розв’язання окремих соціальних проблем з залученням приватного та акціонерного капіталу (в тому числі іноземного). При програмовому розв’язанні зайнятості уряд припиняє грошову допомогу безробітнім, окрім допомоги на час перепідготовки.

З початком реформ уряд змінює політику соціального захисту населення на політику зростання добробуту працюючого і службового люду, маючи на меті перебрання цими категоріями на себе реалізацію патернальних обов’язків перед непрацездатними і неповнолітніми найближчими родичами. З цією ж метою на державних підприємствах вводиться система оплати праці, яка передбачає відповідність між працею і заробітком згідно з європейськими стандартами. З метою підвищення добробуту працюючих і службовців та прискорення подолання кризи, вводяться робочі дні в суботу і в свята, окрім Нового Року, Різдва, Великодня і Дня Незалежності, які визнані як державні свята.

Акт про державний апарат. Умовою реалізації реформ, збереження соціального спокою і державної незалежності та цілісності є ефективне функціонування властиво державних структур. Це передбачає високу фаховість і відповідальність державних і військовослужбовців, для чого необхідно забезпечити престиж державної служби. Цим Актом передбачається:

 — зліквідування зайвих ланок в державному апараті і скорочення нормотворчої діяльності та управлінських і розподільчих функцій до реально необхідного мінімуму;

 — введення інституту та системи підбору і ротації державних радників;

 — безперервне зростання ставок державних службовців до європейського рівня, водночас з відповідним збільшенням службового навантаження до того ж рівня;

 — конкурсний відбір фахівців; контрактна основа служби.

Для службовців правоохоронних органів та офіцерів силових структур держави передбачається випереджувальне, порівняно з службовцями інших державних структур, зростання ставок до європейського рівня.

Акт про режим урядових каналів масової інформації. Цим Актом у підпорядкуванні уряду залишається по одному каналу масової інформації: газета, журнал, інформаційний бюлетень, канал радіо і канал телебачення. Решта засобів і каналів масової інформації, в тому числі обласні, міські і районні підлягають приватизації, а органам влади цих рівнів виділяються кошти для оренди ефірного часу або газетної площі. Уряд припиняє дотації неурядовим засобам масової інформації, а цим Актом підтверджується дійсність законів Верховної Ради України про пресу і телебачення, але уточнюється, що дія цих законів поширюється тільки на неурядові канали і засоби масової інформації. Для урядових вводиться цензура з метою не допустити дискредитацію художніми та публіцистичними засобами приватного підприємництва, пропаганду класової, релігійної, етнічної та расової нетерпимості, дискредитацію держави, розголошення державних та військових таємниць, пропаганду сексуальної та криміногенної розпусти.

Акт встановлює функції державних засобів масової інформації: оприлюднення відкритих державних актів і розпоряджень Президента України та Кабінету Міністрів, ухвал Конституційної Асамблеї; об’єктивна інформація про політичні і соціальні процеси в Україні і за кордоном; дискусії між партіями; оприлюднення й коментування партійних проектів національної конституції; бізнесова інформація для масових приватних підприємців; навчальні програми з бізнесу для бізнесменів-початківців; лекції з культури української мови, історії національно-визвольної боротьби українців та з екологічної культури; правова освіта; раціональна інформація й навчальні програми в питань цивільної оборони, домашнього господарювання, самоутвердження індивіда; сімейних і родинних взаємин та виживання в надзвичайних умовах; пропаганда національного патріотизму; культивування честі військової і державної служби, ініціативної, організованої, освіченої, моральної і вірної своєму обов’язку Особистості.

Етап перерозподілу функцій

На цьому етапі розпочинається національна реставрація і досягається незворотність перерозподілу функцій між державою і суспільством. Етап триватиме до 5 років.

Перерозподіл функцій триватиме протягом всього перехідного періоду, але на цьому етапі він буде найінтенсивнішим і вимагатиме режиму влади, що описаний в попередніх розділах.

З початком цього етапу вводяться в дію акти, програми і критерії, що прийняті на передстартовому етапі, розпочинає діяльність Конституційна Асамблея. Протягом першого року цього етапу скорочуються Збройні сили до рівня достатності, держава забезпечує всіх офіцерів житлом і розв’язує соціальні проблеми увільнених в запас офіцерів.

На етапі перерозподілу функцій реалізуються такі програми:

Зайнятості. Оскільки приватизація, переорієнтація виробництв і банкрутство підприємств зумовлять масове безробіття, то уряд розгортає інформаційну мережу і банків даних щодо трудових ресурсів та замовлень на них, і починає реалізацію програми зайнятості, яка виходить з таких умов:

 — утворення нових робочих місць повинно мати масовий масштаб;

 — час на перепідготовку робочої сили має бути мінімальний;

 — програма не повинна вимагати нових технологій і повинна передбачати великий обсяг низькокваліфікованої праці;

 — програма повинна уникати, наскільки можливо, залучення іноземних капіталів і орієнтуватись на вітчизняні матеріали та сировину;

 — урядове фінансування і залучення вітчизняних приватних та акціонерних капіталів.

Галуззю, в якій реалізуються ці умови, є вітчизняна інфраструктура. Якщо врахувати її нерозвиненість і зношеність, то реконструкція і розбудова її є необхідною умовою очищення природного середовища та подальшого економічного і соціального поступу.

Основні об’єкти інфраструктури, на які мають бути спрямовані зусилля уряду в програмі зайнятості:  — водозабірні станції та водогони;  — шосейні дороги, мости, тунелі;  — залізничні, автобусні, авіаційні і морські вокзали;  — кабельні лінії зв’язку та електромережі;  — очисні споруди та інші природоохоронні об’єкти.

Приватизації. На цьому етапі приватизація здійснюється за такими рішеннями: вольове, за фактом банкрутства і на запит.

Вольове рішення видає Президент України на основі реконструктивних актів, що прийняті на передстартовому етапі. Воно є обов’язковим для органів влади та керівників державних підприємств і колгоспів. Воно не має сили для громадянина, якому гарантована свобода вибору. За вольовим рішенням приватизації підлягають: земля, торгівля, сфера побутового та технічного обслуговування, спортивна і рекреаційна сфера. Вольове рішення має скасувати колгоспно-радгоспну систему і державну власність у галузях, які підлягають приватизації за цим рішенням. Вводиться відповідальність за саботаж рішення або за спроби підмінити приватизацію землі прихованими формами суспільного господарювання.

За фактом банкрутства приватизації підлягають підприємства промисловості, транспорту, енергетики і зв’язку, а також заклади культури і засоби масової інформації, урядові дотації яким припинені.

На запит приватизації підлягають школи, лікарні, житло. Запит на приватизацію подають громадяни, які користуються цими об’єктами, і громадяни, які бажають придбати ці об’єкти у приватну власність. Приватизація шкіл і лікарень здійснюється на засадах інтелектуального пріоритету, на конкурсній основі, а в разі на запит громадян, які користуються цими об’єктами. що й з кредитною підтримкою.

Переорієнтації виробництв. На цьому етапі українська промисловість має досягти незалежності від ненадійних зарубіжних баз та постачальників. З цією метою уряд розробляє програми розвитку нових виробництв та реконструкції старих, фінансує програми і залучає до них приватні й акціонерні капітали, в тому числі іноземні.

Задля забезпечення України енергоносіями й сировиною, якої бракує в Україні, уряд залучає вітчизняні державні, приватні й акціонерні капітали для концесій на теренах інших держав. Для заохочення інших держав до надання Україні в концесію родовищ, доцільно пропонувати їм взаємні концесії на реченець не більше 30 років.

Конституційної кампанії. На цьому етапі Конституційна Асамблея розгортає конституційну кампанію, яка проходить в такій послідовності:

 — політична, правова, соціологічна та економічна підготовка делегатів Конституційної Асамблеї, лідерів та теоретиків партій;

 — узгодження термінології, уточнення принципових положень партійних теорій та програм;

 — розробка партіями проектів національної конституції;

 — обговорення проектів в колі партійних лідерів та теоретиків і позапартійних науковців;

 — винесення партійних проектів національної конституції на обговорення громадян.

Подальше розгортання конституційної кампанії проходитиме на наступному етапі.

Введення національної валюти та грошової реформи. Національна валюта вводиться після стабілізації курсу купона. Грошова реформа супроводжується відсіканням надмірної маси грошей.

На етапі перерозподілу функцій посиляться корпоративні тенденції, пошириться корупція державного апарату і зросте злочинність. Соціальна ситуація балансуватиме на межі нестабільності. Посиляться вимоги припинення реформ і повернення до державного розподілу та державної монополії на власність. Деструктивні сили посилять вплив на силові структури держави та урядовців з метою державного перевороту. Для уникнення заколотів і створення соціальної опори уряду необхідні превентивні заходи в становленні системи ротації кадрів, в розв’язанні соціальних проблем офіцерства та у введенні в дію акту про антидержавну діяльність і корупцію. Мають бути розпущені антиукраїнські організації та організації громадян інших держава і осіб без громадянства. В нестабільних регіонах мають бути посилені режимні служби. За умови комплексної реалізації Концепції, вдасться досягти незворотності реконструктивних процесів і зберегти соціальний спокій та незалежність і цілісність держави.

Етап конституційної реформи та масованих інвестицій

На цьому етапі Конституційна Асамблея розгортає кампанію виборів делегатів Установчих Зборів. По прийнятті національної Конституції Установчими Зборами, Президент України, спільно з партіями формують органи влади.

Весь етап, який триватиме до 15 років, буде етапом технологічної, освітньої та інформаційної революції. Цьому сприятимуть масовані інвестиції, залучення крупних інвестиційних капіталів інших країн. Зусилля влади і суспільства спрямовуватимуться на досягнення конкурентоспроможності фахівців, підприємств і товарів. Під кінець етапу почнеться масовий вихід вітчизняного продукту на світовий ринок. Вітчизняна освіта досягне європейських стандартів і закладе інтелектуальні основи для наступного, заключного етапу національної реконструкції.

Триватиме протистояння між громадянськими та корпоративними структурами суспільства. Зростання добробуту, освітнього рівня, утвердження етики зумовить лібералізацію режиму влади і посилить соціальну структуралізацію суспільства.

Посткорпоративний

На цьому етапі зміцніють громадянські структури і почнеться перерозподіл суспільних функцій між ними та корпоративними структурами. Україна увійде в гостру конкуренцію з країнами цивілізованого світу, висуне свої пріоритети і становитиметься як високорозвинена країна з властивими їй особливостями. Етап закінчуватиметься остаточним утвердженням громадянських принципів суспільних взаємин. Можлива друга конституційна реформа.

Здобутки і втрати перехідного періоду

При цілеспрямованій діяльності уряду, Конституційної Асамблеї і партій, суспільство досягне громадянського стану. Концепція визначає час на національну реконструкцію в тривалість активного життя одного покоління, тобто, приблизно в сорок років. Досягнення умов самореалізації індивіда, гарантій його прав і свобод, спроможності до конкуренції  — головний здобуток, який, водночас, є метою національної реконструкції, і до якого веде логіка цивілізації. Але на цьому шляху будуть і втрати.

Чотири роки тому в національних силах велась дискусія: яким шляхом має йти Україна до свободи  — революційним чи еволюційним? Багато було зламано списів, багато самовідданих, жертовних людей стали ворогами один одному.

Перемогла еволюційна концепція, основним аргументом якої був гуманізм, уникнення жертв. Наскільки обґрунтованим був цей аргумент, показує демографічна статистика за 1992 рік: смертність в Україні перевершила народжуваність на 70 тисяч душ! Україна вступила в етап вимирання населення.

Це сталося через збільшення смертності і через зменшення народжень. Причинами цього є: дезорієнтованість в реаліях і, як похідне, перманентний стрес, невпевненість в майбутньому, зниження добробуту, зниження якості і кількості харчування, погіршення медичного обслуговування, зростання жертв кримінальної злочинності. В 1992 році не було повстань, громадянських воєн, не було державного терору, не було інтервенції  — не було всього того, що, за асоціацією з більшовицьким досвідом, трактується як атрибути революції. Тим не менше, Україна понесла людські жертви в 70 тисяч душ за один рік. Це є ціна еволюції.

Суспільство й досі не знайшло задовільної програми виходу з кризи й подальшого поступу. Причина, певно, не в інтелектуальній слабкості українців (бо ж шукали не тільки українці), а в принциповій неможливості суто еволюційної програми. Тим часом криза поглиблюється, і можна сміливо прогнозувати, що еволюція збільшуватиме число жертв в геометричній прогресії.

Революція також не обходиться без жертв. Але її перевага в тому, що скорочується час розпаду старого, і прискорюється процес становлення нового, а отже, зменшується сумарне число жертв.

Інша перевага революції полягає в тому, що вона мобілізує волю, а тим самим створює гарантії успіху перетворень. Наша еволюція спричинилась до деморалізації через зрівняння в правах прихильників перетворень і їхніх противників. Ми вчимося демократії, але не вчимося працювати і бути організованими. Очевидно, що коли суспільство доходить до усвідомлення необхідності перетворень, то має подбати. щоб політику держави визначали прихильники перетворень. Така процедура передбачається революційною концепцією, чому ідея революції й має шалений опір з боку тих, хто має зійти з політичної сцени. Проте революція має високий дестабілізаційний ризик і ризикує опинитись в ізоляції.

Реконструктивна Концепція містить в собі еволюційні і революційні елементи, але вона не є компромісом між ними. Еволюційність виходить з того, що об’єктивно неможливо за короткий час змінити суспільні взаємини, оскільки їхнім підґрунтям є культура і етнопсихіка, точніше  — їхній нинішній стан. Ці поважні пані не бажають змінюватись революційно. На їхнє пробудження потрібен час тривалістю в життя одного покоління.

Революційність Реконструктивної Концепції полягає в тому, що вона передбачає перевагу прихильників перетворень в політичній діяльності. Вона вводить відповідальність посадових осіб держави, передбачає режим влади, який нейтралізує зусилля деструктивних сил, відкидає сентименти щодо державних зрадників та іншим чином сприяє зусиллям прихильників реформ. Поєднання в Концепції революційних і еволюційних елементів дозволяє скоротити час болісних процесів, а отже, зменшити число жертв, порівняно з еволюцією, і зменшити дестабілізаційний ризик та гнів наших друзів, порівняно з чистою революцією.

В перетворенні суспільних взаємин не вдасться уникнути втрат за будь-якої концепції. Вибір виходить з бажання зменшити число жертв та гарантування перетворень.

Реконструктивна Концепція знаходить такий оптимум, але вона не уникає втрат, які зумовлені самим змістом перетворень.

Мешканцям України доведеться втратити звиклий їм спосіб життя: безтурботність у пошуках соціальної значимості, у здобутті освіти, в пошуках праці та засобів існування.

Легке життя зміниться напруженою роботою інтелекту, уяви, волі. Індивід увійде в конкуренцію за робоче місце, за більший заробіток, за повагу суспільства до нього.

Обставини змусять його бути чемним і уважним до колег, до сусідів і до сім’ї. Він втратить можливість бути безвідповідальним і споглядальним. Суспільство, в якому він гостює, стане його суспільством  — і подітись від цього нікуди.

Йому доведеться розлучитися зі звичкою красти на заводі, і доведеться поважати чужу власність.

У нього не буде змоги похмелятись на заводі і мітингувати в робочий час.

Він втратить ковдру державної патерналії і опиниться оголеним серед пронизливих вітрів щоденних турбот.

Йому нічим буде прикритись.

Нам шкода його.

Але єдиний порятунок для нього  — РУХ.

Єдиний спосіб жити і бути  — ДІЯ.

P.S. Публіцистику Григорія Приходька див. тут ^[4]

Джерела

1. Український час. Незалежний політологічний журнал.  — Львів, 1993  —N 1(11)  —С. 47 —54.
2. Майбутня Україна. Принципи змін. Національна реставрація. Конституція.  —Київ, 1993  —С.7  —23.
3. [1]
4. [2]