ретяз

ретяз

Ре́тяз, за, ре́тязь, зя, м. 1) Цѣпь, цѣпочка. Гол. Од. 67. А де ретяз — коня прип'ясти? Кобел. у. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Не рвися, як собака на ретязі. Ном. № 3162. Держить хорта на ретязі. АД. I. 7. 2) Родъ прямолинейнаго шитья на рубахахъ. Ум. Ретязо́к. На тім поясі жовті ретязки, на тих ретязках золоті ключі. АД. I. 43. Перед образами на срібному ретязку висіла срібна лампадка. Мир. ХРВ. 315.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924