ридван

ридван

Ридва́н, на, м. Дорожная карета, колымага. К. ЧР. 54. Кв. I. 233. Поїхала в своїм ридвані мов сотника якого пані. Котл. Ен.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924