Перейти до вмісту

ринва

Матеріал з Вікіджерел
ринва

Ри́нва, ви, ж. 1) Водосточная труба. Ой стану я під ринвою, з ринви вода ллється. Чуб. V. 395. З дощу́ та під ри́нву. Изъ огня да въ полымя. Ном. № 1791. 2) Въ водяной мельницѣ: сбитый изъ досокъ желобъ, по которому вода изъ лотоків течетъ на колесо. Харьк. у. Мик. 480. Яло́ва, пуста́ ри́нва. Желобъ, по которому спускаютъ излишнюю воду. Мик. 480. Ум. Ри́новка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924