Робінзон Крузо (1919)/III

Матеріал з Вікіджерел
Робінзон Крузо
Данило Дефо
пер.: М. К.

Глава III
Вінніпеґ: «Руська книгарня», 1919
ГЛАВА III.
 
Льондон. Знайомлю ся з капітаном другого корабля. Нова подорож.

Столиця Анґлїї представляла ся менї на прочуд гарною і величавою, бо крім Гуль і Ярмесс не бачив я в житю других міст. Инші палати, довгі улицї, богаті церкви, великі фабрики і безліч народа чарували мій зір так, що оглядаючи два дни місто, позабув я про усе минуле і про завтра. Але житє в Льондонї богато коштує, а в мене остало вже всего на всего три ґвінеї. Лячно стало, що дальше буде. Як звичайно все в бідї почали і тепер гризти мене докори совісти і я порішив, сим разом невідмінно, повертати домів. Мав я вуя, сьвященика в Гуль, чоловіка доброго і менї прихильного. До него загадав я удати ся, щоби заступив мене перед загнїваним батьком і виблагав прощеня. Та й не встид вже було менї тепер вертати, міг почванити ся перед знакомими побутом в Льондонї, не згадуючи про невдачну плавбу морску.

На поворот пішки або на возї не ставало менї гроша, тим то задумав я вишукати на Тамізї[1] судно, котре завезло би мене до Гуль. На березї ріки суятило ся від людий, занятих ладованєм і виладовуванєм набору з кораблїв. Побоюючись, щоби не натрапити на якого обманця, став я обережно придивляти ся морякам. Наконець впав менї в око мущина лїт з пятьдесять з дуже лагідним лицем, котрий, приперши ся о дім цловий, глядїв на мене також від якогось часу уважно. До него підійшов я, здоровлячи чемно капелюхом.

Чи кого шукаєш, хлопче? заговорив незнакомий, відповідаючи на мій поклін. — Пане! кажу, склонившись — чи не знаєте про який корабель, котрий до Гуль відпливає?

— До Гуль? нї, нинї жаден туди не пливе, доперва за кілька днїв вибирає ся старий Дік з набором. Зайди в суботу до мене, а можу тебе йому поручити.

— О ласкавий пане! відказав я несьміло, так довго ждати менї годї бо за той час видам всї гроші і не стане на перевіз.

— А що-ж ти в Гуль задумуєш робити, небоже? Такий жвавий хлопець і тут найшов би занятє.
 
Молодий Робінзон блукає по пристанї, глядаючи корабля, щоб вернути домів.
 
Заохочений ввічливостию незнакомця, розповів я єму по щирости свої пригоди. Моряк, вислухавши усего, сказав:

То ти, ледащо, так по просту утїк з дому без дозволу родичів. Се негарно, та знов і годї тебе так дуже за се винувати. Кождий молодий мусить вишуміти до часу — впрочім бачу, що був би з тебе добрий моряк. Коли вернеш тепер до дому, батько насварить, а і випарити шкіру не пошкодило-б. Та що там жартувати! так вертати не можеш, усї тебе висьміють і тільки…

— Що-ж менї чинити? прошепотїв я, паленїючи по уха. — Знаєш хлопче, сподобав я тебе — може тому, що і я колись, правду сказати, був такий ледащо, а бачиш, вийшов на людий. Не відраджую тобі їхати домів, але бути в Льондонї і повертати з порожними руками — се якось не слїд. От, знаєш що? за три днї пливу до Африки до Ґвінеї[2], де богато ґвіней заробити можна. Коли не від того, їдь зі мною. Маю, славити Бога, чимале майно — добру жінку, тільки дїтий не дав нам Господь. Беру тебе отже в ту подорож за сина і випожичую тобі 40 фунтів штерлїнґів. Закупимо за сї гроші всїлякі товари сталеві, бавовняні, бинди, шклянні пацьорки та другі дрібницї, котрі можна між Неґрами легко переторгувати на золото і кість слоневу, сто раз вартнїйші від нашого набору. Наколи торговля нам гарно поведе ся, заробиш добрий гріш. Тодї віддаш менї пожичені гроші, а з баришем вернеш домів. Дорога не буде тебе нїчого коштувати, бо везу тебе там і назад даром. В дорозї познакомиш ся з моряцкою службою і звичаями, і батько певно простить тобі, наколи побачить, що за той час не їв ти даром хлїба, а придбав гроша і розуму.

Ті слова сповняли найгорячійші мої бажаня і давали нагоду оправдати мій непослух і жадобу плавби. З радостию пристав я на усе, і в три дни опісля, хіснуючись догідним вітром, підняли ми якор і поплили знов на море.

 

——————

  1. Таміза, головна ріка Анґлїї — пливе попід Льондон, а впадає до моря Нїмецького.
  2. Ґвінея, західне побереже Африки, над заливом Ґвінейским.