Розбійники/Примітки
| ◀ П'ятий акт | Розбійники пер.: М. Йогансен Примітки |
|
До всієї драми Шіллер обрав епіграфа з афоризмів відомого античного філософа й лікаря Гіппократа: „Що не лікують ліки, лікує залізо, що не лікує залізо, лікує вогонь“. У подлиннику цитата має продовження: „що не лікує вогонь, — того вилікувати не можна“.
До ст. 41.
„Читав пригоди Юлія Цезаря і Олександра Великого“. Франц говорить про біографії відомих політичних діячів (античного суспільства), поширені у XVI ст. як у вигляді перевидань античних латинських і грецьких джерел, так і у німецьких перекладах і переробках. Ці життєписи поширювались з педагогічною метою, щоб виховувати молодь на прикладах історичних „героїв“ — у даному разі римського диктатора (фактично першого імператора Кая Юлія Цезаря (I ст. до н. ери) та царя македонського Олександра (IV ст. до н. ери).
До ст. 41.
„Життя святого Товія“. Одна з легенд біблії, особливо насичена духом підкорення „божій волі“.
До ст. 42.
Фріна — грецька куртизанка IV ст. до н. ери.
Гауорд і Картуш — відомі розбійники XVIII ст., діяльність яких, спрямована частково і проти представників абсолютистського державного апарату, зробила їх вчинки популярними серед пригнічених верств. Є ціла низка т. зв. „народних книжок“ (лубок) про діяльність Картуша.
До ст. 43.
Франц: „Портрет вашого сина на базарній площі в Лейпцігу“. За середньовічним звичаям, на базарних майданах біля ганебного стовпа виставляли портрети й описи злочинців, яких не було впіймано.
До ст. 56.
Плутарх — відомий грецький письменник I — II ст. н. е., автор надзвичайно популярних у XVII — XVIII ст. біографій історичних діячів античності.
„Йосифа Флавія треба читати“ — тут Шпігельберг згадуй про античного іудейського історика Йосифа Флавія (I ст. н. ери).
Геркулес — герой грецької міфології і епосу, уславлений надзвичайною силою і подвигами.До ст. 57.
Ганнібал — відомий карфагенський полководець III — II ст. до н. ери, керівник воєнних дій проти римської республіки в т. зв. „пунічній (карфагенській)“ війні, один з класиків античної стратегії.
Канни — місто в Італії, біля якого Ганнібал 216 р. до н. ери завдав важкої поразки римському військові.
Сціпіон — Сціпіон Африканський — відомий римський полководець, який переміг Ганнібала.
„Що ж, то цілком олександрійська маніра“ — натяк на те, що, коли Олександрія стала певним центром античної культури, вже не існувало самостійних грецьких держав і минув „героічний“ час грецької історії, виспівуваний в античному епосі; олександрійським вченим залишилося лише вивчати й коментувати твори, що з'явились за часи самостійного існування грецьких міст-держав.
До ст. 58.
Саддукей — в античній Іудеї IV — I ст. до н. ери — одне з аристократичних релігійно-політичних угруповань.
До ст. 59.
Арміній — вождь германського племени херусків, що у 9 р. н. ери завдав поразки римському військові у Тевтобургському лісі.
Спарта — грецьке місто-держава античної формації, життя якої в уявленні пізніших сторіч стало зразком суворого войовничого виховання.
До ст. 60.
Ірод Четвертовласник (Ірод Тетрарх) — у I ст. до н. ери правитель Іудеї, який знаходився під протекторатом Римської держави.До ст. 67.
Слова Шпігельберга про австрійців і короля натякають на події т. зв. „Семирічної війни“ (1756—1763), в якій абсолютистська Прусія боролась з Австрією, Росією й Францією за Сілезію і за гегемонію в південно-західній Німеччині.
Сюллі. Максіміліан де Бетюн, герцог Сюллі (1560—1641), французький полководець і державний діяч, відомий своєю фінансовою політикою.
До ст. 76.
Слова Шпігельберга: „Гребучи на галерах“ означають на каторзі; „залізо бога Вулкана“ — кайдани, які на арестантах закльопував коваль (Вулкан — в античному римському віруванні божество, яке було покровителем ковальської справи).
До ст. 77.
„Побудував собі хату з самої ртуті“ — ліки з ртуті — живого срібла, яких у XVIII ст. вживали проти венеричних хвороб.
До ст. 79.
Птиця Юпітера — орел (з ант. міфології).
„Стережися триногого звіря“ — бережись шибениці.
До ст. 80.
Курфюрст — у феодальній ієрархії старої Німеччини — великий феодал, з яких складалась рада, що обирала імператора.
Ахерон — у віруваннях античних греків — ріка „підземного царства“, „пекла“; в античній літературі — символ пекельних страхіть.До ст. 81.
Орфей — у грецькій міфології — співець, що своїм співом чарував і підкорював усе живе, навіть хижих тварин.
До ст. 84.
Мегера — в античній грецькій релігії — одна з богинь помсти. В переносному розумінні вживаються як визначення злої жінки.
До ст. 96.
Франц: „В тілі жалюгідного немов Езоп каліки“. Езоп — відомий грецький байкар VI ст. до н. ери; за станом — раб, як говорить про нього легенда; пізніша обробка цієї легенди малює Езопа людиною потворної зовнішності, на що й натякає Франц фон-Моор.
До ст. 104.
Слова Франца про мистецтво виготовлювати отрутні настої натякають на поширеність різних отрут (як засобу таємного вбивства) у побуті аристократії XVIII ст.
До ст. 105.
Евменіди (або Ерінії) — богині-месниці з грецької міфології.
До ст. 106.
Фурії — богині-месниці в античній латинській міфології.
„Deus ex machina“ — буквально „бог з машини“, натяк на сценічну техніку античного театру, в якому несподівану розв'язку дії приносило „божество“ — актор, що спускався на сцену при допомозі спеціального механізму.
До ст. 120—122.
Пісня Амалії вся побудована на матеріалі з відомого античного грецького епічного твору — з „Іліади“ (припис. Гомерові). Пісня натякає на той момент, коли Гектор, син троянського царя Пріама, готується до бою з Ахіллом, одним з грецьких проводирів, який мститься за друга свого Патрокла, вбитого Гектором. Андромаха — жінка Гектора — просить його не виходити на бій з Ахіллом, передчуваючи смерть свого чоловіка. Ксанф — ріка, що текла під Троєю. Коціт — за віруванням античності — ріка, що тече у „підземному царстві“. Лета — теж. Елізіум — місцевість, де панує вічна весна і куди переносяться після смерті ті з мертвих, які за життя добре слугували богам. Пісня — вільна переробка уривку з „Іліади“ „Прощання Андромахи“.
До ст. 124.
Герман: „Через п'ять місяців після того почалась знову війна поміж Прусією і Австрією“. Мова йде про війну 1756 р., а саме про похід пруського короля Фрідріха II проти австрійської армії, під Прагу.
Шверін — пруський генерал-фельдмаршал, загинув у битві під Прагою.
До ст. 125.
Бій під Прагою — епізод з Семирічної війни, битва 6 травня 1757 р., в якій армія Фрідріха II розбила австрійську армію.До ст. 135.
Іаков — постать з біблійських міфів, батько легендарного „Йосифа Прекрасного“, проданого своїми братами до Єгіпта. Старий Моор натякає на горе Іакова з цього приводу.
До ст. 140.
Словами „переходив Іордан“ Шпігельберг натякає на слова біблійського Іакова: „бо я з жезлом своїм перейшов Іордан, а тепер у мене два війська“.
До ст. 144.
Афіни — місто-держава в античній Греції, певний час — центр античної грецької культури. Нині — столиця сучасної Греції.
До ст. 146.
Діоген — відомий грецький філософ V — IV ст. до н. ери, про життя якого збереглось багато анекдотів. За одним з них Діоген на питання, що він робить, ходячи з запаленим ліхтарем при денному світлі, відповів: „шукаю людину“.
До ст. 154.
Капуцинська ряса. Капуцини — чернечий католицький орден.
До ст. 157.
Рацман: „Клянусь кузнею Плутона!“ Плутон — у римській міфології божество „підземного царства“. Згодом став також божеством плодючості і металів, покровителем металургів античності. „Кузня П.“ — пекло.
До ст. 160.
Жона Лотова — натяк на біблійську легенду, за якою жінка патріарха Лота, що не послухалась божого повеління і обернулась назад поглянути на загибель Содома, перетворилась на соляний стовп.
До ст. 162.
Маммона — у біблії — уречівлення багатства, уявленого у вигляді ідола.
Молох — за біблією — божество одного з палестинських племен, з якими воювали іудеї; тому в біблії Молоха негативно протиставляється іудейському богові. У даному разі вживається як назва диявола.
До ст. 166.
Юпітер — найвище божество неба у античних італійських племен. Один з його атрибутів — палиця. Тут натяк на легенду про боротьбу Юпітера проти титанів, яких він переміг.
Пігмеї — легендарні карлики з грецької міфології.
До ст. 174.
Великий Могол — так в европейській науці і побуті звали індійських імператорів XV — XVIII ст.
Легіон — військове об'єднання в античному римському війську. В часи республіки — біля 6000 вояків, а від Юлія Цезаря — 3600. Вживалось у христіанській літературі в розумінні незчисленно великої кількості людей або релігійно-фантастичних „духів“ — ангелів, бісів тощо.До ст. 177.
Райхсграф — звання у феодальній ієрархії Німеччини, яке носили графи, підкорені безпосередньо імперській владі.
Церква св. Домініка. Домініканці — католицький чернечий орден, члени якого особливо виявились як агенти інквізиції.
До ст. 178.
Інквізиція — організація феодально-церковної реакції, яка чинила жорстокий опір політичному розвитку буржуазії й намагалась жорстокими переслідуваннями припинити розвиток людської думки. Зберігалась як політична сила аж до XIX ст. (Іспанія).
Все оповідання Карла Моора про його вбивства натякає на історичних осіб: вюртемберзького міністра Монмартена і фінанц-радника Оппенгеймера.
Патерові слова: „О, фараон! фараон!“ — натяк на фараона Єгіпта Мернепта, який, за біблійною легендою, нібито наказав знищити всіх іудейських Немовлят.
До ст. 179.
Філістимляни — народ на узбережжі Палестини. У біблії змальовано кількавікову боротьбу євреїв з філістимлянами, що, як представники чужої культури, в біблії ототожнюються з поняттям «грішники».
„Сто аргусових очей“. Аргус — легендарна потвора з грецької міфології, що мала по всьому тілі очі, з яких частина ніколи не спала. З цього епітет: Аргус — той, що все бачить.
Фарисеї — в античній Іудеї — одне з релігійно-політичних угруповань заможної верстви міського населення. Відзначалися пильним виконанням релігійних приписів. Вживається у розумінні релігійний лицемір, ханжа.До ст. 184.
Сенат — уряд римської республіки і важлива державна установа римської імперії. У даному разі — посмішкувата назва, яку дає К. Моор магістратові.
До ст. 186.
Валгалла — за віруваннями германських народів дохристіанського періоду — місце, де збираються після смерті воїни, що загинули в бою або від зброї; тут „воїн Валгалли“ — у розумінні герой.
До ст. 202.
Аббадонна — дієва особа з твору нім. письмен. XVIII ст. Клопштока „Мессія“ — „ангел“, який за свої „гріхи“ став „бісом“.
До ст. 208.
„Людина серед зруйнованого Карфагена“ — Марій, відомий римський полководець II — І ст. до н. ери, один з керівників демократичного плебейського руху у громад. війні в Римі. Перебував у Карфагені, зруйнованому перед тим римським полководцем Сціпіоном, тимчасово примушений виїхати туди зміцненням аристократичної реакції. В уявленні буржуазної інтелігенції XVIII ст. Марій — постать революційного борця.
До ст. 209.
Ост-Індія — назва, під якою у XVIII ст. розуміли власне те, що зараз вважаємо за Індію.До ст. 210.
Маршал Саксонський — Моріц Саксонський — відомий полководець XVIII ст. „Прогнати за Ганг“ — жартливий вираз в розумінні „далеко“.
До ст. 212.
Робін Гуд — напівісторична постать розбійника з англійської народної творчості (балади про Р. Г. відомі з XIV ст.), в якій англійське селянство XIII ст. бачило борця проти феодального гноблення.
До ст. 213.
Сенека — у д. р. відомий римський письменник Луцій Анней Сенека (4 — 65 рр. н. ери), якому приписуються кілька трагедій, що були дуже популярні в новій европейській літературі XVI — XVIII ст.
До ст. 221.
Арбели — місто в Асірії, біля якого Олександр Македонський (див. прим. до I дії) завдав рішучої поразки війську іранського царя Дарія (2 жовтня 331 р. до н. ери).
До ст. 223.
Барбаросса — прізвище німецького імператора Фрідріха I (1123 — 1190), буквально — „Руда борода“.
До ст. 244.
„Дзигарі, що кукали“ — натяк на старовинний годинник з механізмом зозулею, яка кувала кількість годин.До ст. 260.
„Бог злодіїв Меркурій сам“. Меркурій у віруваннях античних італійців — бог торговлі, але також і злодіїв.
До ст. 267.
Немезіда. У грецькій міфології — богиня правосуддя, пізніше богиня помсти.
До ст. 269.
Пісня К. Моора розповідає про відому подію з історії перетворення Рима-республіки на Рим-імперію, а саме про вбивство диктатора Цезаря прибічником рабовласницької республіки — Брутом, який згодом був розбитий при Філіппах (42 р. н. ери). Буржуазна думка у XVIII ст. бачила у постаті Цезаря символ абсолютистської влади, а у постаті Брута — символ республіканського героїзму, символ боротьби проти тиранії.
Кассій — один із організаторів змови проти Цезаря, згодом — соратник Брута. Вкоротив собі життя після битви при Філіппах.
До ст. 272.
Перілл — легендарний грецький ливарник, який вилив для Фаларіса — царя м. Агрігент (Сіцілія) мідного бика, пустого всередині. В цього бика кидали ворогів Фаларіса й розводили під биком вогонь. Натяк К. Моора на цю казку слід розуміти, як важкі для нього самого вагання, яких він зазнає, ставши розбійником.
До ст. 274.
Старий Моор зве Германа „вороном“, натякаючи на пророка Ілію (біблія), який, перебуваючи в пустелі, годувався тим, що приносив йому ворон.До ст. 298.
Сінай — узгір'я на півострові між Азією й Африкою, часто згадане в легендах біблії.
Опис сна Франца скомпонований з різних уривків біблії.
До ст. 306.
Річард. Мозер згадує про англійського короля Річарда III (1452—1485). В зв'язку з тим, як показано Річарда в історичній хроніці-трагедії В. Шекспіра „Річард III“, Шіллер бачив у цій постаті втілення жорстокості й хитрощів.
Нерон — римський імператор першого ст. н. ери (37—68 рр.), відомий своєю жорстокістю.
До ст. 307.
Пізарро, Франсіско де (1478—1541). Відомий своєю жорстокістю й жадністю завойовник південноамериканської держави Перу, яку в XVI ст. приєднав до колоній Іспанії.
До ст. 330.
Шлюбний факел — риса з античного звичая, в якому запалений факел символізував кохання.
До ст. 336.
Дідона — дієва особа з поеми римського поета Вергілія (I ст. до н. ери — I ст. н. ери) „Енеіда“, карфагенська цариця, яка, кинута своїм коханцем Енеєм, вкорочує собі життя. На це й натякає Амалія.