розвід

розвід

Ро́зві́д, воду, м. 1) Разводъ, расплодъ. Курей і гусей на розвід дала. Св. Л. 278. Ой одчиняй, наш паночку, новий двір, бо несем тобі віночка на розвід. Чуб. III. 246. 2) Разрывъ, ссора. Я ж тобі сказала при твоєму роду, щоб не було послі між нами розводу. Мет. 46. 3) Порядокъ, толкъ. І сьому дала розвід, і тому дала розвід, а все розумно, все обачно. Федьк. Пов. 31.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924