розривка

розривка

Ро́зривка, ки, ж. Развлеченіе. НВолын. у. Роздумував про її легку, веселу натуру, липку до розривок. Левиц. I. 341.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924