Роксоланія

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Себастіян Кленович РОКСОЛАНІЯ (1584 р.)


Хай же ліси, якщо пісня про них, будуть консула гідні. Вергілій.


Найщедрішому та найяснішому сенатові славної львівської громади вірш-присвята автора...


О сенате славний, мужів достойних

Зборе, що в пошані у мене завжди,

Це тебе львів’яни — громада людна —

Слухають радо.


Тож прошу: взірець цей моєї праці,

Котру я тобі присвятив, прийми вже

Ти як дар з обличчям погідним нині,

Хоч і маленький.


Про ліси та звичаї різні русів,

Про ведмедів, отих вихованців лісу,

Про міста, та вежі, й людські хатини

Шлю свою працю.


Навіть і високі монархи наші

Часто теж дешеві дари приймали,

Лиш були б і воля, і серце щире

В тих, хто дарує.


І не завжди цінні дари приносять

Богу, хоч всевладний володар світу,

Бо ж богів і гілка, і дим кадила

Можуть вблагати.


У карнавку тільки монетку мідну

Бідна жінка з Єрусалима вклала,

А тобі було до вподоби, Христе,

Щире бажання.


Тож прийми ти пісню, сенате славний,

Нині із серцем, благаю, щирим,

Як ту гілку Бог і царі приймали,

Дар цей маленький.



De vita moribus scriptisque latinis Sebastiani Fabiani Acerni accedit carmen „Roxolania”, dissertatio inauguralis - Mierzyński, Antoni(1829-1907). - Один з перших передруків з розясненнями