Ротації/Міста й музи

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ротації
Богдан-Ігор Антонич
Міста й музи
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Міста й музи

 Дубове листя, терези купців, цигани,
 щоденний гамір і щоночі вічні зорі.
 Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана
 за кожний зайвий день. Жде ніч — суддя суворий.

 Уста солодкомовні зрадять. Може спомин
 не лишиться з турбот, що нам орали чола.
 Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом,
 вузли димів, що вяжуть небо з міста колом.

 Герої, мужоложники, поети, дійсно,
 чесноти квіття і на простиралі плями,
 дні й ночі, хлопців соромливих солодійство
 і жарти шулерів і смутку темні ями.

 Десь крекче катеринка, довгі світла смуги
 вирують на обличчях, мов павині пера,
 а людська доля в дзьобику кривім папуги
 колишиться шматком дешевого паперу:
 кохання,
 подорож,
 розлука,
 слава,
 успіх —
 за двадцять сотиків купити можна щастя.
 Сплітається і розплітається дня усміх,
 папуга, пісня й сонця золоте причастя.

 Неждані зустрічі. Оркестри грають в парках.

 Проходять сімї чесні й на дітей багаті.
 Злий вітер, що надхненням людську розпач шарпав,
 вже тихне. Карт букети і хмаринок лати.

 Тінь долі крил. Крихка тростина й квіття жертви.
 І в цифри ловим струм надхнення,
 дивну чудність
 найменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті,
 хоч непомильна лиш одна екстази мудрість.

20. травня 1936.