рубець

рубець

Рубе́ць, бця́, м. 1) Рубецъ въ шитьѣ, одеждѣ. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. Рудч. Ск. I. 176. Ши́ти рубце́м. Сшивать, захватывая за самые края матеріи. Канев. у. 2) = Шрам. 3) мн. Рубці. Рубецъ, одинъ изъ четырехъ желудковъ жвачнаго животнаго, а также и кушанье изъ него. Чуб. VII. 443. Ум. Ру́бчик.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924