Русалка Днѣстровая/Згадка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для робіт з подібними назвами, див. Згадка.
Згадка.

Заспѣваю що минуло,
 Передвѣцкій згану чяс,
Як весело колись було
 Як то сумно нинѣ в нас!

Святовида [1] лиця ясні
 За Лабою [2] Славлян чтиў,
Купайловий [3] танок красний
 Царинами вѣтром спѣў. —

Гай ся на честь гарной Лади [4]
 Пѣньом дѣвиць розлягаў,
Мір в подяцѣ для Коляди [5]
 Веселячись снопи клаў. —

Над ярою Волтавою [6]
 Суд Любушин [7] мир даваў,
Над Дѣнпром славотицьою
 Так Ярослав ся вславляу. [8]

По за бѣлими водами
 Бѣлий гнѣздо орел виў;
А рускими сторонами
 Звін вѣчовий гомотѣў. —

Новгорода сила й слава
 Свѣтом цѣлим зголосла,
Києва золота глава
 Під небеса ся звела.

Слави дочка величана
 На свѣт цѣлий сияла
Красна Ретра з Арконою [9]
 Пилом вѣчним припали,
Дѣти вѣрні з матерьою
 Десь в безвѣстьох изчезли...

Де ворони ся злѣтают
 Колись славний стояў тин [10]
Тяжкі мраки днесь лягают
 Як на ногах татарин. [11]

Щастє гаразд з під могили
 Гомонем лиш залѣтат;
Як Славляне колись жили
 Журна думка лиш з гадат;

Из Русина щирой груди
 В побратимий летит край,
Побратимі де сут люди
 По за Вому за Дунай. —

 Руслан Шашкєвичь.


  1. Святовид. бог Славлян надлабских в надбальтицких виображающий сонце. —
  2. Лаба Albis fluvius. —
  3. Купайло, бог Плодів земних. Опис обрядів Купайлових найдеш кромѣ инших в Исторіи Малой Россіи Дм. Бантыш Каменского Ч. III. стр. 84. прим.
  4. Лада, бог милости, ладу и женидби або весѣля; доси у нас пѣсни весѣльні зовут ся ладканя.
  5. Коляда бог миру, и пированя.
  6. Волтава рѣка у Ческій земли Moldau Fluss.
  7. За Княгини Любуши споминают-ся первий раз у Чехів desky prawdodatne зри Kralodworský rukopis: Saud Ljbušin.
  8. Ярослав Володиміровичь (1019) зчиниў зберку прав руских знакому під именем Правди рускои. —
  9. Преславни городи у Славлян над нинѣшним морем Балтицким.
  10. Твердогород, замок. — Примѣри: Милятин Гусятин, Рогатин, Чорнятин, Славетин и м. и.
  11. Повѣдают люди, що Татари вертаючи с полоняним міром у свійню, коли ставали на нічлѣги повязаним полонянцям лягали на ноги, щоб не поўтѣкали. —