Русалка Днѣстровая/Уже Ѣвасенькови в намастиреньку звонят…
| ◀ Ой, в садочку зеленім зазуля ковала… | Русалка Днѣстровая I. Думи и Думки 17. «Уже Ѣвасенькови в намастиреньку звонят…» |
Ой, вилетѣў сокіл та з лѣса на поле… ▶ |
|
Уже Ѣвасенькови в намастиреньку звонят,
Ой уже и на нас сусѣди говорят.
Встала поповичка в печи затопила,
Свого синонька Андруся не будила. —
Прийшла поповичка Андруся будити,
Не могла через кровцю переступити.
Скоро поповичка на ту кров ступила,
Зараз она и на порозѣ умлѣла. —
Ой, взяли слуги за попоньком кликати:
Ой, иди попоньку поповичку підняти! —
Не йшоў попонько поповичку підняти,
Но сѣў на коника Теклѣ здоганяти.
Догонили Теклю на тисовім мостѣ:
Вертай, вертай Текльо до свекрохи в гостѣ!
Переплила Текля як бѣлоє гуся; —
Десь подѣла Текльо попового Андруся?
Перевели Теклю без Пожарскє поле, —
Теклина матенька йдучи у млѣває,
Теклині слѣдоньки кровця заливає.
А Теклин батенько у намастирь входит,
Пана Забійського на таляри просут:
Рач пане Забійській сто талярів взяти,
Тилько ми не руч Теклѣ головки стяти. —
Я не рачу сто Талярів взяти,
Я не ручу Теклѣ головки стяти,
Тилько ручу Теклю живцем закопати.
Привели Теклю над Андрусеву ямку:
Я Андруся не любила з Андрусем не ляжу.
Привели Теклю над Ѣвасеву ямку:
Я Ѣвася полюбила, и з Ѣвасем ляжу.