рядно
| рядно |
|
|
Рядно́, на́, с. 1) Толстая пеньковая ткань, родъ плотной и толстой дерюги; родъ простыни или одѣла изъ такой ткани. Вас. 168. Тягни рядно на двох одно. Ном. № 12793. Виткала п'ятеро ряден. Черниг. у. Накри́ти мо́крим рядно́м. Наброситься — и слова не дать сказать. Ном. № 3420. Ум. Ряде́нце.
Ря́дно, нар. Нарядно. В дорогім одіянії він рядно ходив. Гол. III. 267.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924