Ріпка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Ріпка (1918
Іван Франко
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Завантажити джерело у форматі EPUB

Завантажити джерело у форматі RTF Завантажити джерело у форматі PDF

Завантажити собі!
Іван Франко. Ріпка (1918).djvu

сторінка

Ріпка Ф.2.png
Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мінка, а в дочки собачка Хвінка, а в собачки товаришка киця Варварка, а в киці годованка мишка Сіроманка.
Ріпка Ф.3.png

Раз весною взяв дід рискаль та мотику, скопав у городі грядку велику, гноєм трохи попринадив, грабельками підгромадив, зробив пальцем дірку та й посадив ріпку. Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Що-день ішов дід у город, набравши

Ріпка Ф.4.png

води повен рот, свою ріпку підливав, їй до життя охоти додавав.

Росла дідова ріпка, росла! Зразу така, як мишка була, потому, як кулак, потому, як буряк, потому як два, а на кінці стала така, як дідова голова.

Тішиться дід, аж не знає, де стати. „Час, — каже,— нашу ріпку рвати! Пішов він у город —
Ріпка Ф.5.png

гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб; тягне руками, уперся ногами, добуває сил усіх, сопе, як ковальський міх; мучився-потів

Ріпка Ф.6.png

увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе дід бабу Марушку: „Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!“ Пішли вони в город — гуп, гуп! Взяв дід ріпку за чуб, баба діла за плече—тягнуть,
Ріпка Ф.7.png
аж піт тече! Смикає дід ріпку зачівку, смикає баба діда за обшивку, працюють руками, упіраються ногами; промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Ріпка Ф.8.png

Кличе баба дочку Мінку: „Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!“ Пішли вони у город—гуп, гуп!

Ріпка Ф.9.png
Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку; тягнуть руками, упіраються ногами; промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Ріпка Ф.10.png
Кличе дочка собачку Хвінку: „Ходи, Хвіночко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи“!
Ріпка Ф.11.png
Пішли вони в город—гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за обшивку, дочка бабу за запаску, собачка дочку за спідничку; промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Ріпка Ф.12.png
Кличе собачка кицю Варварку: „Ходи, Варварко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!”
Ріпка Ф.13.png
Пішли вони в город—гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик. Тягнуть і руками і зубами, упіраються ногами; промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Ріпка Ф.14.png
Кличе киця мишку Сіроманку: „Ходи, Сірочко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!“
Ріпка Ф.15.png

Пішли вони в город—гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торопку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку—як потягли, як потягли, та й покотились.