свитина
свитина
|
|
Свити́на, ни, ж. = Свита. Гол. Од. 44. Шапка чорна, шапка чорна, а свитина біла. Мет. 38. Ум. Свити́нка, свити́ночка. У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок.... Шевч. 79.
Сви́та, ти, ж. 1) Крестьянская верхняя одежда изъ домашняго толстаго сукна, полукафтанье, родъ сермяги. Чуб. VII. 419. Гол. Од. 44. Кожухи, свити погубили. Котл. Ен. 2) — колова́. Мужской полушубокъ нагольный бараній, безъ лацкановъ, гладкій, съ стоячимъ смушковымъ воротникомъ. Вас. 154. Ум. Сви́тка, сви́точка. КС. 1893. V. 279, 283. Було в його два жупани, тепер нема й свитки. Грин. III. 201. У його свиточка — латка на латці. Рудч. Ск. II. 82.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924