свінути

свінути

Свіну́ти, ну́, не́ш, гл. Разсвѣсть. Світ свінув, а ти ще й не вставав. Як світ йому́ свіну́в — сразу ему все ясно стадо. Ном. № 4929. Як гав, так гав, поки свінуло на дворі. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 82).

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924