Себастіян Кленович
Себастіян Фабіан Кленович Sebastian Fabian Klonowic (1545, с. Сулмержиця, поблизу містечка Калі, Польща — 12 серпня 1602 м. Люблін) — польський поет, композитор, викладач Академії Замоської, симпатик Реформації та Русі-Роксолянії. Він писав на латині, а згодом на польській, відповідно він спочатку доший час мешкав у Львові]], в Україні, згодом він оселився у Любліні ще мешкав в Замосць.
Творчий та житєвий шлях[ред.]
Народився поблизу містечка Каліш (Польща) в родині бургомістра. Ще хлопцем разом із родиною переїхав до Львова. Навчався в Краківській академії, по закінченні якої був бургомістром міста Любліна, а потім викладачем у Замойській академії. Написав чотири поеми, найвідоміша з яких «Роксоланія», тобто «Україна». У ній оспівує красу і багатство української землі, її міст і сіл, зображує життя народу, його звичаї і легенди. Філософські погляди Кленовича мали гуманістичний характер. Основою людського життя для Кленовича є праця. Герой його творів не аскет, що втікає од світу, а людина дії — моряк, який відкриває нові землі, купець, учений. Власне, вся його поема «Роксоланія» — то гімн праці, проголошення необхідності активного земного самоутвердження і самореалізації людини, як сенсу її життя. Кленович був прихильником етичного раціоналізму. Моральне вдосконалення він поєднував з обов’язковим підвищенням освітнього рівня, а однією з головних чеснот уважав уміння людини підкорити свої бажання розумові. Кленовичу була притаманна гуманістична переконаність у здатності людини силою свого розуму і волі створити себе як особистість. Моральним ідеалом для мислителя була стоїчна концепція досконалої людини, основними чеснотами якої вважалися стійкість, шляхетність, розважливість, поміркованість, справедливість, патріотизм. Ці якості, на думку Кленовича, слід прищеплювати з дитинства. Кінцеву мету виховання Кленович вбачав у формуванні гідного і доброчинного члена суспільства.
«Роксоланія» є також цікавою з огляду на наявну в ній спробу автора в ренесансно-гуманістичному ключі осмислити вітчизняну історію. Кленович шукає місце своєму та іншим слов’янським народам у світовому історичному процесі. Тому певне місце відводиться питанню походження українського народу, спільних з іншими коренів. Сповнений оптимізму щодо майбутнього, він закликає братися знову добувати «славу предків»; кличе музу історії Кліо до України і навіть зазначає, що вона сюди вже йде. Зацікавлення національною історією спричинило його інтерес до народного життя. Кленович оспівує красу і багатство української землі, її міст і сіл, докладно змальовує життя простого люду, його звичаї і вірування, використовуючи при цьому багатий арсенал поетичних засобів античної літератури і мітології, яка переплітається з давньоукраїнською, персонажі якої виявляють інколи навіть більшу силу, ніж християнський Бог. Кленович був видатним латиномовним поетом. Він прагнув навіть заснувати на українських землях латиномовний Парнас. Брав активну участь і в організації навчального процесу в Замойській академії.
Творчий доробок[ред.]
- «Роксоланія», Roxolania (1594) - поема про життя на Русі.
- «Віршовані вітання польським королям та принцам за Клементом Яніцки» ,Vitae regum Polonorum Кlement Janicki, Pt. Польських королів і принців, а також виведення з
- Philtron (1582) - Латинська поема.
- «Вікторія деорум» або ж «Звитяга богів»???? Victoria deorum. - поема про міфічну перемогу над богами здобуту титанами.