скакати
скакати
|
|
Скака́ти, чу́, чеш, одн. в. скакну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Скакать, прыгать, прыгнуть. Скачи, враже, як пан каже, на те він багатий. Шевч. Искра з печі скакнула. Ном. № 11797. 2) Только несов. в. Танцовать. Черниг. г. Ой загадали хорошенько іграти, а парубку з дівчиною скакати. „Лучче я буду крутії гори копати, як я маю з поганим скакати“. Мет. 161. 3) Скака́ти в гре́чку. Имѣть любовныя связи (внѣ брака). І до півночі там гуляли і в гречку деколи скакали. Котл. Ен. III. 42. 4) — ді́да. Скакать на одной ногѣ. Ном. № 12296.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924