скоро
скоро
|
|
Скоро, нар. 1) Скоро. Журба ж мене, моя мати, скоро з ніг ізвалить. Нп. 2) Какъ только, коль скоро, лишь только. Скоро жених і гості з двора, панночка в плач. МВ. (О. 1862. III. 49). Скоро зобачив Мазепенкову ватагу, зараз узяв та й об'їхав її кругом. ЗОЮР. I. 120. Ум. Скоре́нько, скоре́сенько.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924