сливе
сливе
|
|
Сливе́, нар. Почти. Пуд старость сливе і в рот не брав. Рудч. Ск. I. 74. Павла вона сливе й не бачила. МВ. (О. 1862. I. 81).
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
|
|
Сливе́, нар. Почти. Пуд старость сливе і в рот не брав. Рудч. Ск. I. 74. Павла вона сливе й не бачила. МВ. (О. 1862. I. 81).