Словарь української мови (1924)/Славута

by Борис Грінченко

◀ Славут

Словарь української мови Борис Грінченко С Славута

Славутиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Славу́та, ти, м. Эпитетъ Днѣпра. На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низесенько уклоняли. АД. I. 217. Суджено за море славутою-Дніпром та за Дунай плисти. К. Дз. 157.