Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/алирник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
А
алирник
Берлін: Українське слово, 1924

Али́рник, ка, м. Любящій пользоваться чужимъ, алырщикъ. Та вони (попи) всі алирники. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.