Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/апостол

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
А
апостол
Берлін: Українське слово, 1924

Апо́стол, ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. Ев. Л. VI. 13. І посходились апостоли до Ісуса. Ев. Мр. VI. 30. Подибує він раз янгола, ци апостола. Гн. II. 69. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. Шевч. 659. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь. Стор. 57.