Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/арідник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
А
арідник
Берлін: Українське слово, 1924

А́рідник, ка, м. Чортъ. Шух. I. 36. Арідник го знає! — Чортъ его знаетъ. Фр. Пр. 9.