Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/аяйкало

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
А
аяйкало
Берлін: Українське слово, 1924

Ая́йкало, ла, м. 1) Произносящій: аяй, стонущій. Желех. 2) Трусъ, мнительный человѣкъ. Желех. Він таке (такий) аяйкало.