Словарь української мови (1924)/бабкуватий

by Борис Грінченко

◀ бабка

Словарь української мови Борис Грінченко Б бабкуватий

баблятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бабкува́тий, а, е. 1) Старообразный, морщинистый. Він став зовсім бабкуватий. Н.-Волын. у. 2) Бабкува́та. Немного занимающаяся знахарствомъ. Вона инколи помогала людям од хвороби — бабкувата, значить, була. Новомоск. у. (Залюбовск.).