Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бабчар

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бабчар
Берлін: Українське слово, 1924

Бабча́р, ра, м. Деревянный обрубокъ, въ который вставляется маленькая наковальня для отбиванія косъ. См. Бабка 8. Желех. Шух. I. 169.