Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/багатиня

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
багатиня
Берлін: Українське слово, 1924

Багатиня́, ні́, м. Богачъ. Чуб. II. 399. Він такий багатиня, що не зна, куди гроші ховати. Константиногр. у. Та він більш од тебе надавав, — дарма, що бідний, а ти багатиня. Богод. у.