Словарь української мови (1924)/багатирь

by Борис Грінченко

◀ багатирський

Словарь української мови Борис Грінченко Б багатирь

багатирька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Багати́рь, ря́, м. 1) Богачъ. Такий багатир, що не знає що́ то нема. Ном. № 1343. Багатирь був, а жив, як убогі люде живуть. МВ. II. 21. Багатир був! Що́ було в його поля, худоби, що́ всякого добра! МВ. I. 35. Умре багатир, то йде за ним увесь мир, а вмре харпак — тільки піп та дяк. Посл. 2) Богатырь. Були вони багатирі: велику силу мали. Чуб. II. 130. Портрети всіх багатирів: як Александр цареві Пору давав із військом добру хльору… Котл. Ен.